Форум ІЦП

[forum_admin]

Зростання багатства є справою управління Богом даровані багатства землі людьми, що є обдаровані для того різними талантами. Потрібно нашій Церкві дати основні думки на тему розвитку державної економії та збагачення населення країни. У відсутності вчення УГКЦеркви у цій ділянці зростає враження, що багаті не будуть спасенні хіба роздадуть усе майно убогим. Отож постає питання: чи справді нема спасіння тим, хто вирощує і розмножує багатство? Чи часом верблюдова проблема пройти через очко голки Христової притчи не звертає головну увагу на гріховний багаж людини не залежно її матеріальних ресурсів? Яку жертовність може виявити людина з вмінням правити ресурсами свого довкілля? Який зміст її духовного життя?

Рома Гайда

[forum_admin]

Слава Ісусу Христу!

Шановний п. Романе

УГКЦ в ХХ столітті перетворилася із Церкви селян на Церкву міста і села. Ця зміна статусу, яка походить від нового положення багатьох її вірних була спричинена економічною та політичною міграціями, а також переслідуванням. Хоча міщан, які самі були б управителями великих матеріальних та фінансових ресурсів в УГКЦ мало. Міщани члени УГКЦ – це переважно новий середній клас, який все ж ще обмежений у своєму світосприйнятті через те, що вперше має до чинення з багатством. Ці блага для нових міщан стали майже виключною ціллю існування, а не просто добрим інструментом у житті, оскільки вийшовши із стану убогості, сильно старалися про збагачення.
Митрополит Андрей звертав свого часу увагу пресвітерів на потребу мати здоровий підхід і любов як до бідного так і до багатого вірного. Про економічне питання митрополит Андрей згадує вже у своєму пастирському листі «Перше послання пастиря», написаний у Станіславові у день св. пророка Ілії 1899 року. Ось декілька уривків із нього:

СТАРАННЯ ПРО ДОЧАСНІ ДОБРА – ТА ХРИСТОВА НАУКА ПРАЦЯ ТА ОЩАДНІСТЬ

5. Люди часом думають, що наука Ісуса Христа стоїть на перешкоді у старанні про дочасне майно. Одначе так не є!
Як Господь Бог наказав першим нашим родичам працею заробляти собі на життя: — "В поті твого лиця будеш їсти хліб!" (І Мойс. З, 19) — так наука Ісуса Христа накладає на нас обов'язок працювати на себе самих, на діти та родину.
Кожний "нехай працює (каже св. Ап. Павло), роблячи своїми руками те, що добре, щоб мав з чого дати тому, хто в нужді". (Єфес. 4, 28 ). А знову на другому місці каже: "Просимо вас, брати... робити своє діло і працювати своїми руками, як ми вам заповідали!" (Солун. 4, 11).
Крім цього наука Ісуса Христа ще й помагає до осягнення добробуту. Бо освячує і скріпляє те, що на гадку всіх розумних людей, є єдиною чесною дорогою до осягнення майна.
Вона вчить праці, ощадности та взаємної допомоги.
І справді: ліпше працює той, що для нього праця не є лише орудником до осягнення уживання, але і обов'язком, наложеним від Бога. Така праця приносить не тільки дочасне добро, але і вічну нагороду.
Ліпше ощаджувати вміє той, хто на свою працю глядить, не як на свою виключну власність, але теж і як власність своїх дітей і будучого покоління, — а почасти й власність цілого народу. – І хто пам'ятає, що з Божих дарів має колись здати строгий рахунок перед Богом.
І взаємна поміч успішна тай ліпша, коли основана вона на взаємному пошануванню свого добра й на справжній любові ближнього, опертій на спільних переконаннях віри.
Так! Добрі християни ліпше працюють; - є ощадніші і більше собі взаємно помагають! Тому то я не тільки, що не бороню Вам старатися про майно, але ще й хочу Вам сказати, що Ви ще замало дбаєте про своє добро. Замало вмієте шанувати свою працю, бо марнуєте її легкодушно!
Будьте ж працьовитими, ощадними й тверезими! А праці своєї не марнуйте!
А передусім тримайтеся своєї землиці! Не випускайте її зі своїх рук!
Стережіться лінивства! У всіх званнях і станах суспільства лінивство є заразою, — марнуванням свого добра. Бо час, призначений на працю, є теж Божим даром, — і то цінним даром! Працею можна перемінити його у майно, а дармуванням та лінивством на велику шкоду — і то не лише дочасну, але й тисячу разів більшу, бо вічну.
Працьовитий чоловік не має часу грішити. Такий чоловік є добрим мужем для своє дружини, добрим батьком для своїх дітей, а для сусіда добрим прикладом і помічником. Є у нього що дати вбогому! І діти його ліпше виховані, і в господарстві його ліпший порядок, а з часом і достаток.
Навпаки ж лінивий чоловік, до праці тяжкий, буде тягарем і для родини і цілої громади! Не тільки, що змарнує своє майно, але ще й через своє лінивство станеться взагалі неспосібним до праці! Бо за лінивством увійде в його душу й усяка гниль, і всяка неморальна нечистота.
Як то мило поглянути на село, де нарід працьовитий, — де вже зі сходом сонця всі беруться до праці! У тих людей і в хаті, і на обійсті, і в оборі, і на полі, — всюди гарно і все в порядку.
У них і страва ліпша тай здоровіша! А від ліпшої страви, .— більша й охота та сила до праці!
При таких людях і убогого нагодують, і сирота найде поміч, і вдовиця з голоду не згине! У таких людей і худобина ліпше тай справніше працює!
Подивіться на людей по чужих краях: Не раз буває у них земля й гірша, ніж у нас, але працею та ощадністю дійшли ті люди до того, що навіть і бідніший селянин має там кращу хату і ліпшу страву, ніж у нас і найбільший багач на селі.
Або і в нас самих: Розгляньтеся, Милі Браття, по селі, де люди ощадні і працьовиті! Як то вони скоро доходять до добробуту!
Тож і Ви всі отрясіться зі своєї оспалости! Візьміться усильно до праці, а, дасть Бог, вже вкоротці поправите свою долю...

НЕ СТАВТЕ ДОЧАСНОГО ДОБРА ВИЩЕ БОГА!

8. При старанні про багатства, перестерігає Христос лише перед одним: А саме, щоб люди не клали майна вище Бога, — вище сумління, — й вище вічного щастя! Щоб Божих дарів самі собі на шкоду не повертали! Бо направду було б то великою шкодою і правдивим лихом для чоловіка, коли б через майно кривдив один одного, коли б хто задля гроша запропащував свою безсмертну душу, відкуплену Кров'ю Ісуса Христа.
Так уживане добро не є вже справжнім добром чоловіка, а справжнім злом! "Бо що поможе чоловікові, коли ввесь світ здобуде, а свою душу занапастить?" (Мт. 16, 26).
І я за Христом повтаряю:
Працюйте, Мої Любі Браття, — дбайте про туземні добра, -— цініть їх і помножуйте! З цілого серця уділяю вам благословенства до тієї праці.
Але при цьому не забувайте на те, що важніше: "Шукайте перш (усього) царства Божого і Його правди, а те все доложиться вам!" (Мт. 6, 33).
Тим Царством Божим називає тут Ісус Христос якраз моральність, зберігання Божих Заповідей та вічне щастя.
Отже дбайте перш усього про Боже Царство і все те, що до Нього веде! А працю і старання про туземні речі покладіть на другому місці! Тоді будете мати запоруку від самого Бога, що в праці Вам пощастить.
Тож працюйте, — але так, щоб доробляючись дочасного добра, не стратили вічного!
Працюйте, — але з ласкою та благословенням Божим! Бо без нього далеко не зайдете і ліпшої долі на цьому світі не осягнете!

СЛОВО ДО БАГАТИХ

9. Будьте ощадними, але не скупими! — Ви, багаті, пам'ятайте, що добра, які посідаєте, — маєте від Бога. А Бог наказав давати милостиню!
Пам'ятайте, що кожний дар даний убогому, приймає Всевишній на свій рахунок: "Істинно кажу вам, оскільки ви це вчинили одному з цих моїх найменших братів, — мені вчинили!" (Мт. 25, 40) — мовить Христос.
Пам'ятайте, що на Страшному Суді колись осудить Бог тих, що відіпхнули від себе бідніших своїх братів: "Тоді скаже тим, що будуть по лівиці: Ідіть від мене прокляті в огонь вічний, приготований дияволу і його ангелам. Бо я був голодний і ви не дали мені їсти; був жаждущий і не напоїли мене; подорожній і не приняли мене; нагий і не одягли мене; недужий і в в'язниці і не відвідали мене." (Мт. 25, 41-43).
З цілого Вашого майна полишиться Вам у хвилі смерти єдино те, що Ви дали убогому!
А коли спомагаєте біднішого свого брата, — то пам'ятайте, що він потребує не лише Вашого гроша! Іще більше потребує він не раз чинної (моральної) Вашої помочі: — поради, потіхи.
Помагайте біднішому не тільки від часу до часу, але (по своїй спроможності помагайте) й так, щоб він міг піддвигнутися з біди тай стати на своїх власних ногах. Давайте убожчому нагоду до зарібку, — навчіть його, .— покажіть йому, як він сам може поправити свою долю!

СЛОВО ДО ВБОГИХ

10. А Вам, убогим, що жалієтесь на біду, а часом навіть і на голод, — скажу ось що: Знаю, Мої Любі Браття, що тяжка і незавидна Ваша доля! І коли б це було у моїй силі, забезпечив би я кожному з Вас життя тай обсипав би Вас достатками!
Та хоч би й не знати що на цьому світі робити, — то годі біду з нього цілковито усунути! Наша земля була, — є, — і заєдно позістане "долиною сліз".
Господь Бог не хоче, щоб ми тут, на світі, жили так, немов би тут мали вікувати! Дає нам біду й терпіння, щоб ми знали (і заєдно пам'ятали), що ми тут на вигнанні, — що тільки там, у небі, наша справжня батьківщина.
І Ви, Мої Милі Браття, — Ви вбогі, що терпите, — старайтесь, оскільки це в ваших силах, усунути цю біду працею, ощадністю і тверезістю. Але не забувайте теж при цьому, що не без допусту Божого маєте таку долю! І що Господь Бог є й для Вас милосердним та повним любови Вітцем!
Що більше! Господь Бог полюбив Вас особливішою любов'ю, коли сам зійшов з неба і став подібним до Вас, аби осолодити Вам гірку долю.
Народився в убогому вертепі, і через тридцять років працею своїх рук заробляв собі на життя. — Тай відтак, коли працював над спасінням людей, був таким убогим, що міг направду сказати про себе: "Лиси мають нори і птиці небесні гнізда, а Син Чоловічий (Ісус Христос) не має де голови склонити!" (Мт. 8, 20).
А науку свою зачав від слів: "Блаженні убогі духом, бо їх є царство небесне!" (Мт. 5, 3).
Щасливими назвав убогих! Бо коли виповняють цілий закон Ісуса Христа, — то мають перед іншими право неба.
До того приняв Вас за своїх братів, а своїм ученикам наказав, аби Вас шанували, любили, — аби Вам помагали, як самим собі.
Він до Вас перших звернувся зі своєю Євангелією! З-поміж убогих вибрав собі теж перших Апостолів і через них розсіяв по світі свої неоцінені Божі дари: "Слухайте, мої улюблені брати (~- каже св. Апостол) — чи Бог не вибрав убогих у цьому світі богатими в вірі і наслідниками царства, яке обіцяв Бог тим, що Його люблять?" (Як. 2, 5).
Тому, оскільки це у Ваших силах, поправляйте свою долю, — але не нарікайте на Боже Провидіння!
Стережіться квасу зависти та пожадання чужого добра! Бо ж Господь сказав: "Не пожадай добра свого ближнього!" (Ісход 20, 47 — X Зап. Божа). То значить: Можеш бажати собі такого самого добра, як він має, але не вільно Тобі сумувати з приводу ЙОГО добра, — і не вільно хотіти його відобрати йому!
Якщо не заховуватимете тієї заповіді, - то до більшого добра не дійдете! А доля Ваша ще прикрішою стане!
Бо кожне терпіння стає легчим, коли приймається його з відданістю на Божу волю.
Бажайте собі поправи своєї долі і про неї моліться! Тільки не надійтеся того, що неможливе! Бо надіючись речей неможливих, стратите охоту до праці і над тим, що можливе до осягнення!

В другому своєму листі, як єпископа Станиславівського, Кир Андрей пише пастирського листа до духовенства в той сам день св. Пророка Ілії 1899 року під заголовком: «Наша програма». Ось один уривок із нього:

А в економічній ділянці мусимо виказати конечність і практичність науки Ісуса Христа!Багатших треба наклонювати до любови та милосердя супроти убожчих, — а убожчих остерігати перед пожаданням чужого добра.
в) Треба нам теж брати керму в економічній праці! Треба людям помагати закладати християнські крамниці, шпихлірі, позичкові каси, різні господарські і ремісничі спілки та всякі інші під економічним оглядом пожиточні установи.
Нехай знають люди, що завжди можуть числити на всяку нашу поміч!
Нехай знають, що ми дбаємо про їх добро!
— А ми тільки одного від них вимагаємо: щоб були добрими християнами; — щоб не були байдужими або противними вірі та й Церкві!
А коли так поступатимемо, то можемо бути певними, що цілий народ піде з нами.

До речі про економічну діяльність митр. Андрей написав докторську працю Зеновій Середа, випускник УКУ.

Проблема УГКЦ ХХІ століття в Україні, що вона ще не виробила собі авторитету в економічних питаннях, бо не має у неї у багатьох випадках прозорих фінансових потоків у своєму лоні. Немає чесного і справедливого розподілу ресурсів із чітко визначеними пріоритетами – місія, катехитичні школи, мас-медіа, книговидання, чернечі згромадження, семінарії, наукові інститути, сільські парохії, пресвітерський і вдовиний пенсійний фонд, стипендійний фонд для дітей старших пресвітерів, прозора централізована оплата всіх священнослужителів згідно точно визначених норм...